Вас вітає початкова школа №332 Дарницького району м. Києва

Соціальний педагог

Графік роботи соціального педагога

ІНФОРМАЦІЯ ДЛЯ ДІТЕЙ

ІНФОРМАЦІЯ ДЛЯ БАТЬКІВ

Автор: Христина Гладюк ВЕБІНАР: “Як допомогти дитині подолати страх?”
Ведуча: Леся Федорович ВЕБІНАР: “Як навчити дітей планувати свій час?”
РЕКОМЕНДУЮ для перегляду всім у кого є діти і хто їх планує! ВЕБІНАР: “Формула психологічної стійкості: версія для батьків і як передати її нашим дітям?”
Автор: Христина Гладюк ВЕБІНАР: Майндфулнес для батьків

ІНФОРМАЦІЯ ДЛЯ ВЧИТЕЛІВ

1️⃣ Діти не можуть керувати своїм роздратуванням та фрустрацією, тому що це діти (і їх реакції незрілі).

2️⃣ У дітей замало фізичної активності. 
Ці реакції пов’язані з незрілістю, а для того, щоб щось дозріло, треба час, добрі умови і терпіння. У дітей має бути простір для фізичної активності, де можна пострибати, покричати, побігати. Дорослий допомагає слідкувати за безпекою і з терпінням ставиться до шуму і гармидеру в цей час. Можна запропонувати активні ігри дітям, наприклад, “Редиска та огірок” або “Боротьба спинами”. З дітьми треба обговорити заборону фізичного насильства по відношенню один до одного, правила особистих кордонів, тощо.
Гра “Редиска і огірок”
Мета: навчитися виражати агресію соціально прийнятним способом, через гру.
Правила гри: влаштуйте сеанс дражнилок і обзивалок, використовуючи для цього тільки назви овочів і фруктів.
Інструкція для дітей: “Я розумію, іноді хочеться назвати когось поганим словом. І навіть вам – мене, а мені – вас. Давайте спробуємо висловити наші образи через назви овочів або фруктів. Наприклад: “Гей, ти –  банан! А ти – редиска!”
Гра “Боротьба спинами”
Мета: навчитися виражати агресію соціально прийнятним способом в безпечній обстановці.
Правила гри: діти, близькі по зросту, об’єднуються в пари. Стоять спиною один до одного і впираються ними. Спочатку просто торкаються, потім повільно починають взаємодіяти, ніби розмовляючи тілом. Потім взаємодія стає сильнішою, діти починають боротися: активно, інтенсивно, але обережно. Можна змінити партнерів кілька разів.
Інструкція для дітей: “Оберіть собі партнера близького за зростом. Поверніться один до одного спиною і упріться спинами. Постійте так недовго. Тепер почніть трохи рухати спиною, неначе розмовляєте. Потім рухайте спиною інтенсивніше і можете поборотися. Будьте акуратні, робіть рухи сильні, напористі, але обережні. Потім знову зменшіть темп і закінчіть гру, просто легенько стикаючись спинами”.

 

3️⃣ У класі багато конкурентної активності, багато порівнянь одного з одним, використовується рейтинг учнів з одного класу. Постійно підкреслюються переваги одних учнів перед іншими завдяки їх успіху в навчанні. 
Конкуренцію краще взагалі не використовувати у стінах класу, а перемістити її в простір змагання з іншими класами, з іншими школами, щоб плекати в класі співпрацю, підтримку, дух команди: “ми всі разом, ми одна класна сім’я”. Це поступово зменшить напругу, почуття заздрості, та прояви булінгу в середині класу. 
 
4️⃣ Контакт вчителя з дітьми ненадійний, вчитель більше наполягає на вивченні свого предмету, а не розбудову відносин з дітьми. В результаті діти не відчувають безпеки поруч з вчителем, і ця їх потреба фруструється і викликає прояви агресивної поведінки. 

Робота вчителя і взаємодія з дітьми потребує від вчителя емоційного включення, уваги до кожної дитини і загалом до класу. Це особливо важко, коли вчитель зустрічається з класом тільки 1-2 рази на тиждень.  Але якщо вчитель знає всіх дітей по імені, має ритуал зустрічі з класом, створює особливі події з класом, наприклад, квест, спільні дослідження, тощо (і це стає потім приємними спогадами) – це сторицею повернеться до вчителя у майбутньому. Йому буде легше керувати реакціями фрустрації, тому що вчитель – надійна і безпечна фігура, з багажем приємних спогадів, яку хочеться наслідувати і навчатися новому.
 
5️⃣ Діти втомлюються і відчувають фрустрацію від кількості людей навколо, від розлуки з батьками.
Цей пункт знайомий кожному вчителю, тому що ми також втомлюємось за робочий день і сумуємо за близькими, тому легше відчути емпатію до дітей, які відчувають те саме. Але діти ще не вміють усвідомлювати це, керувати цим і виражати це словами. Вони виражають це фізичною активністю, агресією, сльозами, криком. Щоб допомогти дітям, вчителю треба розумітися на реакціях і емоціях дітей і пояснювати їм це словами, надавати простір для вираження цих почуттів. Це можна зробити також через різні ігри, наприклад, через гру “Джиббериш” або “Так – ні”. 
Гра «Джиббериш»
Мета: усунення психологічного дискомфорту, агресії, формування вміння розуміти і враховувати позицію іншої людини, безпечний прояв негативних почуттів.
Правила гри: розкажіть дітям про чудесну мову, на якій можна сказати все, що думаєш – і погане, і хороше, посваритися і помиритися. Ця мова називається “джиббериш”. Кожен дуже легко може її вивчити.
Інструкція для дітей: “Якщо з кимось посварилися, ми часто намагаємося стримувати свої почуття і емоції. Я теж так роблю. Та зараз давайте спробуємо навчитися виражати все погане на таємній мові. Вона придумана для того, щоб можна було сказати все-все! І погане, і хороше. А потім помиритися! Цю мова дуже легко вивчити – просто включайте фантазію! Дивіться, як це роблю я: “Харр! Я-я-я-я! Куздра-шуздра! Тратт! Тратт! Тратт! Дуррр! Муррр! Фуррр!” Ну що? Спробуємо сваритися і миритися на таємній мові “джиббериш”?
Гра “Так – ні”
Мета: усунення психологічного дискомфорту, агресії, безпечний прояв негативних почуттів.
Правила гри: якщо ви бачите, що дітям важливо протистояти всьому, що ви говорите, спробуйте пограти в “так-ні”. Коли ви говорите “так”, діти повинні відповідати “ні”. І навпаки.
Інструкція для дітей: “Давайте спробуємо класну гру. На все, що я буду говорити і розповідати, відповідайте “ні”. А потім спробуємо помінятися ролями. Ну що – почнемо?”

 

6️⃣ Діти мають особисті потреби в навчанні, особистий емоційний досвід, або травматизацію у зв’язку з особливими обставинами і не отримують достатньо підтримки і захисту від дорослих у школі. 

Такі діти потребують уваги і співпраці дорослих. Можна звернутись до батьків, разом з ними поміркувати, що можна зробити, щоб дитині було безпечніше, можливо, долучити до допомоги шкільного психолога, щоб створити простір, де дитина зможе відчути довіру і матиме змогу зростати без агресивного захисту.